Всеукраїнський форум «Сенс як ресурс у воєнний час: логотерапевтичний погляд». Івано-Франківськ

Авторка: Ольга Самара, кандидатка психологічних наук, доцентка кафедри психології Національного університету «Одеська юридична академія», клінічна психологиня, психотерапевтка

9 вересня 2025 року стало знаковою датою для української екзистенційної спільноти. В Університеті Короля Данила відбувся Всеукраїнський форум з міжнародною участю «Сенс як ресурс у воєнний час: логотерапевтичний погляд». Захід, організований за натхненням Національної асоціації логотерапевтів України (НАЛУ) та за підтримки наставника українських логотерапевтів Тімо Пурйо, об’єднав науковців, практиків та студентів у змішаному форматі.

Форум був пронизаний наскрізною темою пошуку опор. Війна виступає не лише механізмом фізичного знищення, а й тотальним темпоральним дезінтегратором, що руйнує екзистенційний ресурс індивіда – «ТЕПЕР», порушуючи безперервність буття. Психіка зазнає розщеплення, проявляючись або затримкою у травматичному минулому через інтрузивні спогади та емоційний біль втрати, або виснаженням у формі антиципаційної тривоги, що виражається у катастрофічних очікуваннях майбутнього. Це породжує феномен «синдрому відкладеного життя», коли теперішнє зводиться до існування в стані пасивного очікування завершення конфлікту.

У такому контексті логотерапія, як наука про сенс і духовні виміри існування, переходить від теоретичної парадигми до життєвого імперативу, слугуючи інструментом відновлення суб’єктності. Вона акцентує реалізацію «волі до сенсу» в наявних обставинах, забезпечуючи клієнта «ноетичною» опорою, що компенсує руйнування зовнішніх стабільних систем. Логотерапевтичний підхід сприяє трансформації страждання у життєвий ресурс і страху в усвідомлену, відповідальну дію у теперішньому моменті. Через це сенс виступає силою, яка інтегрує фрагментований час, забезпечуючи не лише виживання, а й якісне життя всупереч руйнівним наслідкам війни.

Програма форуму вразила своєю різноманітністю та глибиною, яскраво демонструючи, наскільки потужно логотерапія інтегрується в різні сфери життя. Учасники мали змогу зануритися у широкий спектр проблематики, що охоплював декілька ключових вимірів. Науковий вектор простягався від фундаментальної доповіді про силу людського духу до прикладних досліджень нейробіологічних аспектів відновлення та резильєнтності. Розглядалися теми роботи з кризовими станами, зокрема підтримка сімей військових, допомога внутрішньо переміщеним особам та психологічний супровід звільнених з полону. Окремий блок, присвячений духовним аспектам відновлення, підкреслив критичну важливість цього ресурсу для посттравматичного зростання нації.

Високий статус форуму підтвердило його наукове представництво, яке об’єднало еліту української академічної спільноти та європейських експертів. Тон науковій дискусії задав Тімо Пурйо, доктор філософії, президент Інституту Віктора Франкла у Фінляндії. Фундаментальну теоретичну базу заходу забезпечили провідні доктори психологічних наук: Наталія Савелюк (професорка кафедри психології Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка), Світлана Яланська (професорка, декан факультету психології і соціальної роботи Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка) та Ірина Бурлакова (професорка кафедри психології Національного університету «Запорізька політехніка»).

Науковий потенціал заходу суттєво підсилила участь плеяди кандидатів психологічних наук, які поєднали глибокі академічні знання з прикладною практикою. Своїм практичним досвідом та дослідженнями поділилися Ольга Самара (доцентка кафедри психології Національного університету «Одеська юридична академія») та Олена Халик (доцентка, завідувачка кафедри психології Університету Короля Данила).

Потужним організаційним та інтелектуальним ядром події став тандем приймаючої сторони та профільної асоціації. Олександра Питлюк-Смеречинська (доцентка кафедри психології Університету Короля Данила) гідно представила наукову школу господарів форуму, а Наталія Хмельова, співзасновниця та президентка Національної асоціації логотерапевтів України (НАЛУ), виступила ключовим партнером з боку професійної спільноти. Особливого міжнародного колориту та глибини практичній частині надала участь Ведрани Ґрґич (Хорватія), логотерапевтки та майстрині сторітелінгу, яка продемонструвала, як наративні практики стають ресурсом зцілення. Такий синергетичний склад спікерів дозволив створити унікальний простір довіри та професіоналізму.

Особливу цінність для учасників становила практична частина, зокрема лінійка воркшопів. Це був простір професійної синергії, де різні методи працювали на єдину мету.

У цьому контексті мені як співорганізаторці від НУ «ОЮА» та Психологічної студії «Совунья» було цінно представити воркшоп «Жити життя вчасно». Разом з колегами ми шукали дієві стратегії роботи із «відкладеним життям», навчаючись повертати собі право на теперішній момент. Проте це був лише один із пазлів у великій картині практичної роботи форуму, яка охоплювала все: від стабілізації до глибинного сенсотворення.

Найважливішим офіційним підсумком події стало підписання Меморандуму про співпрацю між Університетом Короля Данила та Національною асоціацією логотерапевтів України. Це відкриває нові горизонти для спільних досліджень, освітніх проєктів та розвитку методу в Україні.

Завершення форуму мало особливо теплий, майже святковий характер. Учасники взяли участь у благодійній лотереї, усі квитки якої стали внесками у збір на ремонт і оснащення буса для відділення ББпС. Розігрувалися десятки подарунків, і кожен з них ніс свою історію та цінність.

Особливе захоплення викликали українські книжки – від художніх творів до документальних свідчень, зворушливих щоденників і воєнних нотаток, що зберігають голоси тих, хто пережив нинішню війну або трагедії минулого.

Чарівні подарунки з Фінляндії, зокрема символічні сувеніри та книги з мумі-тролями, додали події відтінку світлого міжнародного зв’язку: ніжного мосту підтримки від країни, де мудрість, дружба й турбота є майже національною етикою. Ця лотерея стала не лише способом допомогти, а й моментом спільної радості, що поєднала серця ще міцніше. Людські стосунки, живі очі студентів, дискусії під час кавових пауз (навіть через Zoom!) – все це створило відчуття єдності. Форум показав: українська логотерапія живе, розвивається і готова давати гідну відповідь на виклики часу.