Перекладаючи сенс: мій шлях у світ логотерапії

Авторки: Ольга Серга, Ірина Коверзнєва

З першого випуску журналу «Час логотерапії», 2025.

Переклад логотерапевтичних текстів є складним процесом, оскільки передбачає не лише лінгвістичну точність, а й передачу глибокого екзистенційного змісту. Наші перекладачі поділилися викликами, з якими стикалися, а також впливом логотерапії на їхнє життя.

Ольга Серга

Ольга Серга. Портрет із першодруку.

Я, Ольга Серга, перекладаю заходи з логотерапії для української логоспільноти вже понад рік. За цей час мені довелось перекладати лекторів з Фінляндії та Хорватії.

А взагалі, я потрапила в цю спільноту випадково. Хоча, мабуть, правильніше буде сказати — з волі випадку. Мене сюди привела моя цікавість і інтерес до всього нового. На момент, коли мене запросили перекласти вебінар з логотерапії, я вже багато займалася перекладами, хоча це й не є моєю основною професією. І от я радо погодилася на пропозицію, ще навіть не уявляючи, про що йдеться.

Саме слово «логотерапія» мені було відоме, але я чомусь пов’язувала його більше з «логопедією» і ніяк не асоціювала з також відомим мені терміном «екзистенційний аналіз». І якщо перше мені здавалося досить зрозумілим, то друге я вважала чимось надзвичайно складним. Коли мені надіслали тезаурус, я була здивована і мені стало трохи страшно торкатися таких серйозних речей, та ще й нести відповідальність за правильний переклад. Але цікавість завжди бере гору, і я сприйняла це як виклик: чи впораюся я? Впоралася! Залишилася надовго і дуже цьому рада!

Логотерапія — це про життя як воно є. Це — про суть всього, про основу, про те, як саме все відбувається і про те, як жити в гармонії з цим всім. Мені надзвичайно цікавий кожен вебінар, тому що логотерапія, здається, має відповіді на всі запитання. І життя здається простішим і зрозумілішим.

Логотерапія пояснює такі звичні, здавалося б, всім зрозумілі речі, але насправді часто треба це почути, щоб підтвердити свої «здогадки». Логотерапія — це ніби пояснення інтуїції, пояснення того, чим ми живемо щодня. Надзвичайно насичено і сповнено сенсом. Це те, що дає дуже багато як розуміння, так і матеріалу для обдумування.

Звісно, кожен переклад має свої особливості. Специфіка логотерапевтичної термінології явно покращила мою увагу, і вимову! Також не можу не відмітити яскравий гумор чудових викладачів та їхнє вміння проводити цікаві аналогії, щоб краще пояснити складні речі на життєвих прикладах.

Перебуваючи цей час в логотерапевтичній спільноті, звісно ж я сама зазнала її впливу. Такий тісний контакт з логотерапією спонукає мене шукати більше сенсу в життєвих ситуаціях, подіях та власних виборах. І я стала частіше його знаходити.

Дивлячись на світ крізь призму сенсу, життя стає більш насиченим і яскравим, краще видно головне. А воно для кожного своє, особисте і унікальне — Ordo amoris.

І, звісно, подібне притягує подібне. Так і логотерапевтична спільнота об’єднує людей, яким цікаво жити змістовно і допомагати іншим знаходити сенс у їхньому житті. Тут люди об’єднані спільним інтересом і метою.

І хоч сенс життя для кожного буде іншим, але дуже цінно і цікаво бути в колі людей, які хочуть мати більше сенсу в кожному дні свого життя.

Ірина Коверзнєва

Ірина Коверзнєва. Портрет із першодруку.

Мене звати Ірина Коверзнєва, і я займаюсь перекладом для логоспільноти вже 6 місяців. Я перекладала лекторів з Хорватії та Фінляндії (Ведрану, Крістину та Тімо), а також — лекції, супервізії та інші зустрічі (наприклад, про поїздку у Фінляндію!)

Я познайомилась з логотерапією ще на 2 курсі навчання на бакалавраті (у 2022 році), саме тоді, коли наша викладачка розповідала про те, в якому методі вона працює. Пізніше, вже на 4 курсі, я зацікавилась терапевтичним підходом для своєї практики — і одразу згадала про логотерапію.

У вересні 2024, разом з навчанням на магістратурі, я почала своє навчання і в MeaningsLab. На той момент, я вже 7 років викладала англійську мову, вивчала її, проте, ні разу не була в якості перекладача. А коли Наталя Хмельова запитала в загальній групі чи є люди, що знають англійську та хочуть поперекладати, то я одразу відгукнулась — мені хотілось зробити свій внесок в ту чудову спільноту, в яку я потрапила, і я відчула, що мої знання тут можуть знайти своє місце.

За цей час також не можна було уникнути «цікавих» ситуацій під час перекладу. Одного разу, перекладаючи лекцію Тімо Пурйо для «Духовних можливостей», я перенервувала та в моменті неправильно переклала слово «appendix»: замість «додаток» прозвучало «апендицит». Ще іноді, частіше під час перекладів супервізій, я забуваю з якої мови перекладаю і починаю «перекладати» лекторам англійською те, що вони мені щойно сказали (власне, теж англійською). Наприклад, колись після коментарів Крістини до одного кейсу я почала «перекладати» їй її ж коментар (з англійської на англійську) — ми усі з цього посміялись.

Також не обходилось і без забування слів, якихось банальних чи простих — в голові було лише слово англійською і більше нічого! Тож іноді я беру маленькі паузи на те, аби згадати як же це буде українською.

Зараз після півроку перекладів та навчання, логотерапія продовжує відкриватись для мене і надалі. Я зараз навчаюсь на «Духовних можливостях» у Тімо Пурйо і з кожним модулем все глибше і глибше занурююсь в логотерапію, дізнаюсь багато нового та виходжу після кожної лекції з купою інсайтів! А потім ще декілька разів переглядаю ті ж лекції у записі — логотерапія та логотеорія справді безмежні у своїх можливостях та знаннях.

Я зрозуміла, що стала більш спокійною, більш ґрунтовною у своїх бажаннях та планах, більш сенсоорієнтованою — і усе завдяки навчанню логотерапії.

У цій спільноті я відчуваю лише тепло та прийняття, тут хочеться перебувати, допомагати одне одному, відкриватись, обговорювати. Думаю, те, що ми усі рухаємося в одному напрямку, розкриваємо свої сенси, шукаємо свій шлях і робить нас об’єднаними — ми всі у пошуках сенсу, і всі даруємо одне одному безумовну та чисту любов.